Автор: Philips
01.09.2019
5-7 хв

Ксав’єр де Сультре – мотоцикліст та учасник ралі, якого спонсорує відділ автомобільного освітлення Philips, розмовляв з нами про змагання у легендарному ралі Дакар.
Ми маємо ту саму основну програму тренування, що й усі спортсмени (їзда на велосипеді, біг, плавання, атлетична гімнастика), яку ми пристосовуємо до фізичних вимог, які нам ставлять. На ралі Дакар дні довгі й насичені подіями. Ми встаємо о 3 годині ночі, а потім їздимо дві години до початку “спеціального” етапу тренування. Він триває 4–5 годин під пекучим сонцем. Дуже гаряче і важко фізично. Також важко розумово. Ралі Дакар триває 10 днів, протягом яких ми долаємо від 500 до 600 кілометрів. Тому це також одні з найскладніших перегонів у світі. Потрібно йти до кінця, оскільки часто переможці визначаються протягом останніх днів. Також у мене немає проблем із навігацією під час змагання – у мене це добре виходить. Я тижнями практикую навігацію, це наче мій персональний похід. У Перу інколи можна було легко загубитися на великих просторах пустелі чи потрапити в іншу долину і втратити дорогоцінний час. Навігація досить складна. Чудово, коли є дороги. Проте, якщо їх немає, потрібно дотримуватися курсу в дорожньому довіднику. У складних умовах, де не можна їхати напряму, це ускладнює пошук контрольних пунктів. Потрібно одночасно дотримуватися маршруту і швидко їхати!
Доїхати до фінішу – це вже перемога. Що справді важливо у цьому ралі, так це навантаження, яке можуть витримати мотоцикл і його компоненти, щоб не зламатися. Заміна двигуна означає 15-хвилинний програш; дві заміни затримають Вас на годину. Тому технологія має також бути справною, надійною та ефективною. У команді є три механіки: інженер з електронних систем мотоцикла, що контролює такі речі, як паливна суміш за різних висот і температур, спеціаліст із двигунів та спеціаліст із підвіски. Кожен гонщик має власного механіка для щоденного технічного обслуговування. Ми часто використовуємо ліхтарі для майстерень. По-перше, ми можемо приїхати пізно вночі після етапів. По-друге, інколи механікам потрібно працювати над мотоциклом цілу ніч. Професійні інспекційні ліхтарі для майстерень Philips дивовижні: вони дуже потужні, прості в користуванні, особливо фронтальні, які ми часто використовуємо, а їхня біла колірна температура дозволяє бачити те, що ми робимо. Часто ми здійснюємо так звану “координацію” – їдемо кілька годин у темряві з місця зупинки на ніч до початку етапу. У таких ситуаціях освітлення важливе. Часто дороги невеликі, а по них блукають тварини і є багато перешкод. І ви, і мотоцикл повинні досягнути лінії старту “спеціального” етапу неушкодженими. Ми обладнали великі автомобілі технічної допомоги лампами для передніх фар Philips MasterDuty на 24 В із високою стійкістю до вібрацій та кращим терміном експлуатації. У Південній Америці вантажівки можуть проїжджати багато кілометрів, інколи під час самого ралі.
Виграти етап фантастично. Проте стратегічно це не завжди найкращий спосіб виграти перегони. Коли Ви виграєте етап, то першими починаєте наступний етап, що означає, що Ви маєте прокладати шлях і відкривати дорогу. Звичайно, це полегшує завдання для конкурентів позаду Вас, а Ви самі можете втратити багато часу в рейтингу. Також справді важко впоратися з тим, що ми називаємо “феш-феш”. Це дуже дрібний пил, в який занурюється мотоцикл. Ви не знаєте, що знаходиться під ним. Це може бути каміння, яке може проколоти шину чи спричинити Ваше падіння. Етап під номером 3, який я виграв, був моїм найяскравішим моментом на ралі Дакар. Це була моя перша офіційна перемога в етапі!
У мене немає проблем із навігацією під час змагання – у мене це добре виходить. Я тижнями практикую навігацію, це наче мій персональний похід. Я виконую багато навігації у пустелях Марокко чи Південної Америки. Мета – відчути майже кожне місце, і якщо наступне ралі Дакар відбуватиметься там, де я вже тренувався, то це краще! Вміння виконувати навігацію – це частина цілої стратегії перегонів на ралі.
У Перу інколи можна було легко загубитися на великих просторах пустелі чи потрапити в іншу долину і втратити дорогоцінний час. Навігація досить складна. Чудово, коли є дороги. Проте, якщо їх немає, потрібно дотримуватися курсу в дорожньому довіднику. У складних умовах, де не можна їхати напряму, це ускладнює пошук контрольних пунктів. Потрібно одночасно дотримуватися маршруту і швидко їхати!
Щоночі потрібно працювати з дорожнім довідником; це займає в мене 4–5 годин. Як тільки Ви отримаєте дорожню карту, вона перетворюється на GPS-маршрут. Тепер Ви маєте уважно готуватися до кожного наступного етапу. Наприклад, якщо Ви будете знати тип ґрунту та його консистенцію, то зможете вибрати відповідні шини. Що більше у Вас інформації, то легше Вам буде в дорозі. Я часто вивчаю ґрунт.
Коли йдеться про запаси, то ми маємо 3 літри води і 3 літри рідкої їжі, крім 3 літрів води на мотоциклі для екстрених ситуацій. Рідка їжа складається з порошку, який ми змішуємо з водою, подібного до того як моряки роблять на гоночних яхтах. Також у мене в кишенях є поживні батончики. Через кожні 200 кілометрів знаходиться пункт заправки; ми використовуємо до 12–13 літрів пального на 100 кілометрів на м’якому ґрунті (у нас є приблизно 30 літрів пального на мотоциклі, і ми повинні проїхати 200 км). Я випиваю 6–7 літрів води на день.
Мої батьки та дідусь із бабусею їздили на мотоциклах. Мій тато перемагав у декількох місцевих перегонах. Тому у нас вдома є мотоцикл. Поступово я зі своїми двома братами сідали на нього. Так це стало пристрастю: я мріяв лише про мотоцикли та перегони. На свята та вихідні я брав додаткову роботу, щоб заплатити за мотоцикл, обладнання і внести плату за перегони. Я брав участь у чемпіонаті Франції, чемпіонаті Європи, а потім – ендуро. І, нарешті, ралі Дакар. Після моїх других перегонів компанія Yamaha помітила мене і взяла у свою офіційну команду. Я мріяв про Дакар ще з юних літ, коли дивився це ралі по телевізору. Я ніколи не думав, що колись візьму в ньому участь. І ось я тут, разом із найкращими гонщиками світу, і навіть виграв етап!
На Дакарі ми їздимо справді швидко. Усі ми знаємо, що Дакар – це не прогулянка парком, і нещасні випадки можуть трапитися дуже швидко. Минулого року після падіння я розламав лікоть на 6 шматків. У запалі я й не зрозумів, що сталось. Проте через 15 кілометрів я мусив глянути правді в очі й відмовитися від ралі.
Головне – це перемога, але не будь-якою ціною. Ви далеко від справжньої медичної допомоги і в разі нещасного випадку Ви у складній ситуації: спершу Вас мають забрати, а потім надати медичну допомогу. Це може зайняти трохи часу. Тому для перемоги потрібно їхати швидко, але й також необхідно знати, як захистити себе й уникати нещасних випадків.
За відсутності фіксованої точки, на якій можна зосередитися у дюнах, деякі гонщики, такі як я, можуть страждати хворобою дюн. Це справді важко. Ви повинні дуже добре знати себе і вміти справлятися із цим. Вестибулярна терапія допомагає мені зберігати баланс у дюнах.